Очень давно это чудо случилось!
Звёздная высь неземной красоты
Дивным сиянием вдруг озарилась –
Ангел небесный предстал с высоты!
И возвестил о великом рожденьи
Бога-младенца! Осанна! Хвала!
Радость безмерная! Ибо в спасеньи
Всех людей мира цель Божья была…
Бог Человеком стал, чтобы мы вечно
Жили бы все в доброте и любви,
И в новой жизни, уже бесконечной,
Радость блаженства навек обрели.
Он знает всё и, с Небес наблюдая,
Что происходит на грешной Земле,
К каждой душе интерес проявляет,
Путь непростой освещая к Себе.
Всех любит Он и хранит терпеливо,
Дверь в Дом Небесный зовёт отворить,
И доверительно, неторопливо
Трапезу с каждым готов разделить.
* * *
Наша Надежда и Путь к жизни вечной!
Скоро ль придёшь к нам? Тобою живём!
Славу поём мы Тебе бесконечно
И поздравляем весь Мир с Рождеством!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Шматок хліба - Мучинский Николай Як бачите це оповідання написане давно. Воно також вже було в публікації. А тепер я чомусь вирішив помістити його ще й тут.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
