Днём часики тикают почти неслышно. А вот ночью, когда город за окном затихает, они начинают отсчитывать свои драгоценные секунды нарочито громко и немного навязчиво. Секундная стрелка светится в темноте и «тик-такает» размеренно, круг за кругом, в очерченном квадрате двойной рамочки, чем-то похожей на открытые створки окошка.
Эти часики твой замечательный подарочек мне. На одной створке вставлена наша любимая фотография, а на второй – сами часики. Ты любишь делать такие символические подарочки, просто так, без повода. И искренне радуешься, когда находишь тёплый отклик в глазах того, кому даришь. У тебя щедрая душа и доброе сердце. Ты - очень хороший человек.
Ты родилась на этот свет с улыбкой на лице. Таких детей называют солнечными. Они рождаются в любви, и именно поэтому их души открыты миру, эти дети очень красивые. На фотографии тебе годик, ты уже сделала свои первые шаги по земле и уверенно называешь меня мамой. Уличный фотограф не упустил тогда такой важный момент, спасибо ему. Он работает на этой площади до сих пор, но таких замечательных чёрно-белых фотографий давно не делает.
На фото я присела рядышком и поддерживаю тебя двумя руками. Начиная с того момента, ты постоянно будешь ощущать мою поддержку. Я долго не буду выпускать твою ручку из своей, наверное, слишком долго… Но однажды ты решительно освободишь свою руку и, словно птица, ставшая на крыло, упорхнёшь в след за своей судьбой.
Сегодня не могу долго уснуть. Так бывает, когда я сильно скучаю по тебе. Часики тикают, а я шепчу им в такт, пока не усну… Храни тебя Бог! Храни тебя Бог! Я молюсь о тебе, моя девочка.
Знаешь, милая, больше всего на свете я люблю Бога, твоего папу и весну, потому что это они подарили мне тебя!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
